До Несамовитого озера через полонину Пожижевську

Вихідний пункт – спортивно-туристична база “Заросляк” (довжина траси 6 км, вертикальний підйом 500 м). Початок маршруту співпадає з описаною вище трасою виходу до корпусу Інституту ботаніки АН на полонині Пожижевській.

Від будинку йдемо в напрямку на південь дещо вниз стежкою, яка потім заходить в ліс і веде паралельно до головного хребта Чорногори, на висоті біля 1500 м. Це одна із побудованих ще до першої світової війни доріжок, призначених для великого полонинського господарства на північних схилах Чорногори (“нижня” дорога), яка місцями непогано збереглася. Незабаром доріжка виходить на невелику полонину, звідки прекрасний вид на Великий і Малий Козли на фоні Шпиць.

На полонинці доріжка губиться, шукати продовження її треба справа на краю лісу. Продовження доріжки підводить до підніжжя Малого Козла, де зливаються два потічки. Йдемо направо угору і попадаємо на стежку, яка серед заростів жерепу виводить нас до невеликого озерця під Данцишем. Тут повертаємо різко наліво і болотистою горизонтальною стежкою в напрямі на піденний схід доходимо до Несамовитого озера, що знаходиться безпосередньо під вер шиною Туркул.

Дещо вище на лівому березі озера є джерело дуже доброї води. Повертатися зручно іншою дорогою. Спершу йдемо стежкою виходу до озерця під Данцишем. Тут залишаємо справа стежку, якою ми виходили, і йдемо далі просто, траверзуючи дві вершини Данциша і, накінець, Пожижевської. По дорозі маємо нагоду спостерігати справа на фоні валу Шпиць зубчасті грані обох Козлів – Малого і Великого.

Вийшовши на боковий хребет Пожижевської, відшукуємо справа згадану в описі траси прорубану в жерепі стрімку стежинку вниз до видних здалека будівель Інституту ботаніки АН. Спускаємося цією стежкою і далі йдемо дорогою до бази “Заросляк”.