Вітаємо на сайті Спортивного клубу “Серпантин"

   Починаючи з 2003 року студенти коледжу щороку роблять туристичне сходження на г.Говерла присвячуючи цей захід Дню Туризму. І цього року, незважаючи на холодну, дощову погоду студенти ВСП “Технологічний коледж” НУ “Львівська політехніка” в п’ятнадцятий раз піднялися на найвищу вершину України г.Говерла (2061м.).
   Керівниками групи були керівник фізичного виховання Леськів В.В. і викладач коледжу Гапаляк З.І.
 

Говерла16-132836

   Звіт про сходження на г.Говерла студента групи ТОМ-41 Радуха Ореста.

ГОВЕРЛА – 2017

Або коротка розповідь про мандрівку студентів ВСП «Технологічного коледжу» НУ ЛП на найвищу гору України

 

Шлях у гори почався у нас із збору та посадки у автобус із приємним і хорошим водієм
паном Іваном.

 

КРОК № 1. Дорога

Ми обрали один із найближчих на карті пунктів до омріяної вершини – Ворохту.

 

КРОК № 2.

Ворохта

По дорозі до Ворохти, зупиняємося в Яремче, і йдемо до відомого водоспаду Пробій. А далі –  Ворохта – селище довге, мальовниче, розкидане по горах на кілька кілометрів, хоча постійних жителів у ньому лише 4 тис.

 

 

 

 

 

КРОК № 3.

Екологічний КПП

З Ворохти рано-ранком виїжджаємо до турбази «Заросляк». Проїжджаємо міцний арковий міст-віадук, збудований 1894-го, дерев’яну церкву Святих Петра й Павла (1615 рік).

 

За селищем шлях у гори перекриває шлагбаум. Тут контрольно-пропускний пункт Карпатського національного природного парку, на території якого й міститься найвища вершина України. З нас беруть за в’їзд по 25 грн із персони цілком офіційно, видаючи касовий чек. Натомість вручають карту маршрутів сходження, вона ж пам’ятка поведінки в національному резерваті.За шлагбаумом закінчується асфальт, далі гравієва дорога петляє лісом уздовж річки аж до турбази.

КРОК № 4.

Турбаза «Заросляк»

І от кілометрів через п’ять показалися зубчасті дахи турбази «Заросляк» .Також тут розмістилися з десяток  яток  із сувенірами, карпатськими чаями та дерев’яними ляльками. Продають сертифікати про підкорення  Говерли. Зауважуємо плакат-заклик від імені Говерлянського лісництва: «Шановні добродії! Нехай місце відпочинку, залишене вами, зваблює інших порядком і чистотою».Звідси прокладено маршрути для сходження на вершину: до неї, як свідчить покажчик, 4,1 км. Промарковано дві паралельні стежки. Кросівки в нас добрі, настрій  хороший, отож, щоб мандрівка на гору  була цікавою обираємо «зелений» маршрут для підйому, і крутіший – «синій»для спуску…

 

КРОК № 5.

Смуга лісу

Зелені та сині мітки вигулькують на деревах або каменях кожні сто метрів – маршрут чітко позначений, збитися на манівці майже нереально, навіть коли йдеш без провідника.

Низ Говерли в суцільно порослий лісом. Часом доводиться дертися крізь густі зарості, вишукуючи стежину, то засипану глицею, то помережану товстим корінням. Уздовж неї то тут, то там просвічує річка Прут – і ще маленький гірський струмок із перекинутими де-не-де містками. Трапляються й невеличкі водоспади.

 

 

КРОК № 6.

Субальпійський пояс

Ліс закінчився, А з ним і легка прогулянка. Гущавини ялиць і смерек переходять у так званий субальпійський пояс – низькорослі чагарники. Температура тут помітно нижча, ніж у лісі, приблизно на 7–10С. Та й раптові заморозки на цій висоті можливі будь-якої пори року. А туман чи несподіваний дощ – теж цілком імовірна халепа.

 

КРОК № 7.

Кам’янисті стежки

Чагарі закінчуються, далі стежина-плай звивисто дереться схилом. Тут росте лише трава. Маршрут відстежуємо вже за позначками на камінні, а подекуди й на спеціально встановлених стовпчиках.

 

Крутизна дещо лякає – здається, от-от злетиш у провалля. Дихати чим далі важче, кисню меншає. Коліна тремтять, гупає у скронях. А навколо відкриваються, скільки бачить око, надзвичайні гірські краєвиди, й усе це разом створює стан ейфорії. Однак сил меншає, а Говерла мовби й не наближається.

КРОК № 8.

Плато Говерляна

Видряпуємося, нарешті, на невеличке плато, знане як «Говерляна». Тут купками валяються потомлені туристи. Бачимо і обеліск загиблим під час сходження кілька років тому. Це єдине пласке місце на всьому підйомі. У нас були  чай і бутерброди, і як вони виявилися доречними. Багато хто затримується на довший привал – відновлює сили, відпочиває… А то й вертається, не допрямувавши до мети.

Звідси починається найскладніший психологічно відтинок шляху, останній ривок, якихось метрів 200–300 під кутом 45°, на що в декого уже просто не вистачає ані сил, ані натхнення.

КРОК № 9.

Майданчик з хрестом і тризубом

Вершина Говерли, 2061 метр над рівнем моря, – це кам’янистий утоптаний майданчик площею близько 200 м,  де встановлені металевий хрест, мармуровий тризуб та бетонний обеліск. Одні  п’ють мінералку, другі фотографуються, треті з останніх сил танцюють. Багато хто телефонує з мобілки, щоб похвалитися. Тут діють усі стільникові оператори, тоді як на турбазі «Заросляк» – не працює жоден. Групи і группки сходяться різними стежками до найвищої в Україні точки.

 

Краєвид на довколишні вершини – Чорногору, Горгани, румунську частину Карпат (до сусідньої країни – не більшніж 20 км) – захопливий. Добре видно й полонини з немов іграшковими будівлями., але лише тоді, коли не має густого гірського туману.

Кроки вниз видаються ще складнішими, ніж нагору. Вже нижче субальпійського поясу зупинилися біля джерела – цевитоки Прута, попили чистісінької води. Коли дісталися турбази «Заросляк», відчули хижацький апетит – усе прихоплене із собою з’їли ще на Говерлянці. Тож , ми зібралися в автобус , і поїхали на свою базу проживання. Там чарівна господиня Анна Василівна приготувала дуже смачну юшку з карпатських грибів, що швидко відновила сили нашим втомленим організмам. Інколи, під час підняття і спуску нам було важко,але нам цілком вистачало приємного усвідомлення: ми там таки побували. 

P.S.

З вдячністю, Орест Радух та студенти Технологічного коледжу, Володимиру Володимировичу, Зіновію Івановичу і пану Івану! Дякуємо за щасливі моменти подорожі та незабутні спогади із студентського життя!!!