Такими словами діляться своїми враженнями учасники туристичних перегонів “Кубок Карпат 2013” студенти групи ТОМ-21 Гусяр Ярослав і Жовтенко Наталія. Ось їхні коментарі.
“Йдучи у похід я очікував, що отримаю незабутні враження від нього і мої очікування виправдалися…
Я ніколи ще не ходив у схожі походи (з наметами), цей був для мене першим, але враження від нього я думаю залишаться на все життя! Наші пригоди тільки починалися коли ми сідали у потяг, це була ніч, десь перша година, дехто з нашої групи спав, хтось розмовляв, обговорював майбутній похід. На наступний день ми вирушили зі старту “Кубку Карпат” до нашого кінцевого пункту – Манявського водоспаду, незважаючи на важкий рюкзак і всі труднощі, які були незамінною його частиною похід був чудовий і незабутній, оскільки крім труднощів були і неперевершені враження, чудові краєвиди, купання в водоспаді і чудова компанія, з якою було цікаво і весело, особливо ввечері коли всі разом збиралися навкруги вогнища, готували вечерю,спілкувалися, слухали музику.
Побажання до організаторів лише одне, щоб вони запроваджували побільше таких походів !!!”
“Бракує слів аби описати всю красу і велич українських Карпат… Вони неймовірно вражаючі, неосяжні. Мені довелося познайомитись з ними ближче у туристичному поході. Сама я родом з Черкащини, в дитинстві милувалась могутнім Дніпром і широкими степами… А там, в серці гір, я пізнала справжню дивовижну красу, яка за віки зачарувала не одну людину.
Наша мандрівка була складною і цікавою, а метою було знайти Манявський водоспад, що ми і зробили. Пройшовши десятки кілометрів ми виконали завдання і наповнились вражень про миловидну природу. Дякуючи нашим керівникам ми не заблукали, і у визначений час дістались до водоспаду. Ось там мені дійсно перехопило подих… Серед мільйона стежок, що пролягають крізь підйоми і спуски, стежки і мілководні річки,є та одна, що веде до нього – до того дива природи,захованого могутніми горами-велетнями від стороннього ока. Не дивлячись на прохолодну весняну спеку, ми не відмовили собі в задоволенні зануритись в льодяну джерельну воду, яка бере свій початок з гір і несеться руслом ген-ген далеко.
Цей похід був незабутній, він відкрив нам ще одні Карпати – весняні, теплі, привітні, навіть легкий дощик першої ночі не залишив поганих спогадів. Нас завжди супроводжувала або містична тиша або милозвучний спів птахів, що створювало легку атмосферу для важкої дороги. Ми стомлювались, хотіли їсти, і неможливо описати, яка була смачна їжа на вогнищі, приготовлена нашими зусиллями.
Я вдячна керівникам і організаторам “Кубка Карпат” за цю можливість поєднатись з природою, і якби мені випала нагода ще раз прийняти участь в такому заході я б не вагаючись погодилась. Карпати неможливо забути, в них не можна закохатись, до них хочеться повертатись знову і знову, пізнавати їх, відкривати все нові й нові закутки, які створила природа і ретельно охороняє…”
