Довжина траси від залізничної станції Лазещина – 16 км і 1350 м угору. Це найлегший, хоча і досить довгий шлях виходу на Говерлу, правда, перші майже 10 км дороги можна проїхати автомобільним транспортом. Зі станції виходимо на дорогу, повертаємо направо і йдемо вгору долиною річки Лазещина. Проходимо під залізничним мостом, після 7,5 км дороги минаємо зліва устя потоку Фо-реска, що тече з-під Кукула і після ще 2 км доходимо до місця, де до Лазещини теж зліва впадає потік Козмещик. Тут на залісеному хребті між Лазещиною і Козмещиком відшукуємо плай, який виводить нас в південному напрямку на полонину Гропа, розміщену на західному, доволі лагідному хребті, що сходить з Говерли. Проходимо полонину і йдемо далі угору по хребту, який поступово змінює напрямок на східний, і нарешті виходимо на вершину Говерли з її західної сторони.
Краєвид з вершини Говерли на всі сторони щодо своєї протяжності перевищує краєвиди з усіх інших верхів Українських Карпат. В напрямках, що відповідають загальному напрямку карпатських хребтів (північний захід і південний схід) нігде не видно кінця гір. В обох поперечних напрямках (північний схід і південний захід) можна при відповідних погодніх умовах зауважити рівнини з містами Івано-Франківськ і Коломия на півночі та Сигіт Мармароський на півдні.
З близьких сусідів Говерли бачимо стрункий Петрос на заході і майже всі вершини головного хребта Чорногори на південному сході. Це – найближчий Брескул, за ним Пожижевська, Данциш і Туркул, далі Ребра з урвищем на заході, де можна зауважити сильветку Великого Козла, наліво від верха Ребра довгий вал Шпиць, над ним двогорбий Бребенскул, направо від Ребер височіє Томнатик, а в сідлі перед ним визирає кусочок далекого Попа Івана.
Прямо на південь від Говерли лежить величезна долина Білої Тиси на тлі Марамароських Альп з Фар-хаулем (1961 м) і Марамароським Попом Іваном (1940 м). Серед інших вершин відзначимо на північному заході і півночі Близницю, Братківську і Стеришору, Сивулю, Довбушан ку. Лисину Космацьку, а на південному сході Чивчин.